программа для пчеловодства методы пчеловодства медоносные базы

Поиск

Опрос

Новый дизайн сайта

Нравится
Не нравится
Зачем это?

скачать dle

Реклама

http://s-cart.ru/ скупка б у картриджей.
· по достойной стоимости трубы из оцинкованной стали

Кнопки



Статьи » Основные медоносные и лекарственные растенияВаточник сирійський: за і проти

  • Теги:
  • - 0 +

Ваточник сирійський: за і проти
Про цю рослину як про перспективний ме-додай донедавна гово­рили та писали чима­ло. І от п. Закржевсь-кий С.В. ("Бджолярсь­кий круг", №2, 2012) оголосив небезпечні властивості ваточни­ка - злісного бур'яна та отруйної рослини... Що ж далі? І де прав­да: перспективний і корисний чи шкідли­вий і небезпечний це вид для пасічництва? Ваточник відомий не лише медодайними, а й лікарськими, харчовими (!), технічними та декоративними властивостя­ми. Ваточник сирійський, і справді, агре­сивний, як кажуть ботаніки, адвентивний вид для сільськогосподарських ланів. Але до чого тут медодайна база бджільництва? Там, де вирощують польові культури, ваточ­никові, звичайно, не місце. І то неправда, що його не можна вивести з території. Черкаські спеціалісти пропонують обробляти навесні та влітку проростки ваточника обприскуван­ням д.в.ізопропіламіновою сіллю гліфосфату (10 л/га) в суміші з іншими хімікатами (д.в. 2,4-дихлорфенок-сіоцтовою кислотою, д.в.клопіралідом, прилипачем тощо).

А от площі, де не вирощують сільсько­господарські культури, цілком перспек­тивні для вирощування ваточника сірійсь­кого як цінного медодайного виду. Тут його агресивні біологічні властивості стануть пасічникові в нагоді: росте швидко, до умов зростання невибагливий, догляду майже не потребує, нектаропродуктивність висока. За різними авторами (С.Г. Миньков, М.М. Глухова тощо), цей показник коли­вається в межах 200-1000 кг/га.

Закржевський С.В. зауважує, що "...нек­тар ваточника для бджіл не шкідливий, але якщо людина з'їсть ложку такого меду, їй буде погано". Так, подібні застереження зустрічаються в літературі. Але хтось перевіряв їх? Чи, може, ви чули, скільки лю­дей, що споживали такий мед не ложками, а чашками, потрапили до лікарні? А то по­винно було б саме так бути, шановний п. Закржевський, бо ваточника в Україні вже чимало і збирають з нього нектар бджо­ли не кілограмами - центнерами, а то й тоннами.

А тепер факти. У США, звідки ваточник сирійський походить, він здавна вважаєть­ся цінним медодаєм. Його масово вирощу­ють у штатах Массачусетс, Північна Ка-роліна, Теннессі, Техас, Небраска, Калі­форнія. Зокрема, у Мічігані одна бджо­лосім'я іноді збирає з ваточника за сезон, пересічно, 23 кг товарного меду. А за спри­ятливої погоди нектару квітки рослини виділяють стільки, що велика бджолосім'я може за день зібрати 6-8 кг меду (!). Дивно, чому ж американцям від споживання такої кількості меду ваточника сирійського не стає погано? Адже, п.Закржевський, усій американській нації доцільно було б вийти на боротьбу з ваточником - небезпечним ворогом суспільства, якби ваші слова мали б хоч краплю істини...

Змушений вам, шановні читачі, дещо пояснити, перервавши аргументи на ко­ристь позитивної для людини медодайності ваточника сирійського. Чому ця рослина ви­явилась за походженням "американкою", а не "мешканкою" Близького Сходу? Так вже вийшло, що ботаніки помилилися. Справа в тому, що італійський мандрівник Корнуті виявив і вперше описав ваточник в Америці як кендир, якого бачив раніше на Близькому Сході (у Сирії). Потім відомий шведський ботанік Карл Лінней виявив цю помилку, але все ж залишив за рослиною видову назву "сирійський", чого із зрозумілих причин не слід було робити. Зокрема, в науковій літе­ратурі цей вид часто називають ваточником Корнуті на честь людини, яка вперше його описала, і щоб не наголошувати на псевдо-батьківщину ваточника - Сирії...

Ваточник сирійський: за і проти
Тепер повернемося до характеристики властивостей меду з ваточникового некта­ру. Він світлий з легким жовтуватим відтінком, різниться тонким ніжним арома­том і надзвичайно специфічним приємним смаком. У спеку мед у стільниках швидко втрачає вологу, стає густим і важким. Тому його складно відкачувати. Стільники дово­диться попередньо нагрівати, щоб збільши­ти плинність ваточникового меду. Отже, з відкачуванням краще поспішити, не вичіку­вати, доки мед у чарунках загусне.

А ще ваточник сирійський є цінною лікарською рослиною. У його насінні міститься строфант - дефіцитний для ліку­вання серцевих захворювань засіб. Водним екстрактом із суцвіть ваточника обробля­ють виразки, нагноєння, місця укусів комах (у т.ч. і тих же бджіл). У суцвіттях ваточни­ка міститься ефірна олія. Якщо зібрані в стані квітування суцвіття зберігати у мар­левих мішечках, її вміст зростає до 0.3-0.7 %. До речі, цю ефірну олію активно ви­користовує французька парфумерна ком­панія "Коті", а французи знаються на пар­фумах і шкідливі для здоров'я людини рос­лини для цього не використовують.

Відвар із кореневищ ваточника має сильні блювотні та проносні властивості. За легендою, саме так лікував хворих Ескулап (Асклепій), чиїм ім'ям назвав ваточник К.Лінней (на латині - Asclepias siriaca, Асклеniас ciriaka). У стеблах, а найбільше у ко­реневищах ваточника міститься густий і клейкий молочний сік, у складі якого от­руйний для людини гліоксид асклепідіан. Саме він здатний викликати смертельне от­руєння. Мабуть, це і стало головною причи­ною негативної оцінки рослин у деяких су­часних публікаціях, хоч наявність отруй­них речовин в одних органах рослини не свідчить про токсичність інших. Скажімо, в тиса ягідного пагони та шпильки отруйні (надзвичайно отруйні!), а от шишкоягоди - солодкі та приємні, зовсім нешкідливі для людського організму. Кореневища і листя папороті орляка також дуже отруйні, а мо­лоді листки в японців - національна стра­ва, смачна, поживна і корисна для здоров'я. Їх (молоді листки орляка) японці та й дехто вже з наших (автор нотатки, зокрема) ак­тивно збирають щовесни. До того ж більшість отруйних видів рослин успішно використовується в медицині.

Тому не все так погано з ваточником, як це здається на перший погляд. І вже зовсім несподіваною для нас є інформація про їстівні властивості ваточника. Виявляється, американці (тільки не дивуйтеся) викорис­товують ваточник сирійський... у харчуванні. Вони споживають молоді стебла цієї рослини навесні в салати, як у нас це роблять із проростами холодку (спаржі, якщо російською мовою). З молодих проростків ваточника та­кож готують солодкий сік, а з квіток - навіть цукор. Звичайно, цей цікавий досвід корисно перейняти й популяризувати в нас, хоч він і не стосується теми нашої дискусії.

Важливо інше: ваточник сирійський - цінна медодайна рослина, яку цілком перс­пективно культивувати на площах, що не використовуються у сільськогосподарсько­му виробництві. Це території рекультивова­них земель, узлісся, галявини, береги річок і ярів тощо. Коли ж, скажімо, наш ваточник опиниться на ланах або на городах, тоді ставлення до нього буде тим же, що й до пирію, волошок, берізки. І не треба, п. Закр­жевський, дарма "воду каламутити" та пасічників лякати. Краще вивчити досвід тих піонерів-новаторів бджільництва, які не лише збагачують медодайну базу країни но­вими перспективними видами рослин, а й виконують ці роботи в промислових масш­табах.

В.К. ТЕРЛЕЦЬКИЙ,

кандидат біологічних наук, доцент Луцького інституту розвитку людини Університету "Україна", ботанік. Бджолами займаюсь з 1991 р., а той раніше. На пасіці два десятки сімей.

Бджолярський круг/За рентабельну пасіку №3, 2012

Обсудить на форуме>>

<<назад

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
  • Опубликовал together, 31-10-2012, 19:44
  • Просмотров: 7322