Щоб знайти оптимальні умови зимівлі бджіл, тобто такі, які відповідали біологічним особливостям їх організму і водночас були економічно ефективними, провадили різні дослідження.
Спостерігали зимівлю при несприятливих умовах, таких як відсутність у сім'ях маток, наявність у вуликах меду з домішкою паді чи при хворобі бджіл на нозематоз. Все це дало в деякій мірі можливість вловити якісь моменти їх стану, по яких можна зробити певні висновки. Так, у одному з дослідів з'ясовувалося, скільки корму витрачають бджоли при зимівлі надворі в різних температурних умовах; проведено спостереження і за сім'ями, у яких були матки і в яких не було їх, щоб з'ясувати вплив безматковості на результат зимівлі. Виявилося, що ці сім'ї по своїй силі, кількості корму та рамок у гнізді й по інших показниках були ідентичні. Протягом зимівлі в один і той же час через кожні п'ять днів сім'ї зважували. В результаті з моменту поставлення досліду з 1 грудня і до кінця досліду — 20 березня, тобто за 110 днів, в умовах зими Харківської області витрата корму на сім'ю без матки була 4 кг 900 г, а з маткою — 3 кг 250 г. Таким чином, сім'я без матки витрачала корму більше, ніж з маткою, на 1 кг 650 г, або на 150,7%. Тут середньодобова витрата корму дорівнює на бджолосім'ю з маткою 29,5 г, а без матки — 44,5 г.
За час зимівлі витрата корму в безматковій сім'ї була нерівномірна, зміна температури зовнішнього повітря позначилась на зміні ваги сім'ї. Причому понижена температура зовнішнього повітря більш сприятливо позначилась на витраті корму бджолами, ніж дещо вища (табл. 23).
Таблиця 23
Витрата корму безматкової сім'ї при різних температурах
З таблиці 23 видно, що коли витрату корму при низьких температурах взяти за 100%, то в умовах підвищеної температури повітря ця витрата буде більша в сім'ї з маткою на 128—133%, а без матки — на 150— 176%. Таким чином, підвищена температура тут вплинула на безматкову сім'ю менш сприятливо. Безматкова сім'я при зміні температури поводилась інакше, ніж з маткою. Так, з 15 по 25 січня (за 10 днів) при середній температурі зовнішнього повітря + 0,4° витрата корму в сім'ї без матки дорівнювала 60 г на добу, а в сім'ї з маткою — 20 г, або в 3 рази більше. При зниженні ж температури з 30 січня по 9 лютого сім'я без матки витрачала корму більше тільки в 2,3 раза. В іншому випадку з 30 грудня по 30 січня при середньомісячній температурі — 4,0° витрата корму в сім'ї з маткою була 30 г, а без матки —61,6 г, або в 2 рази більше, а при ще зниженій температурі з 30 січня по 29 лютого — в 1,5 раза.
Безматкова сім'я при знижених температурах була значно спокійніша, ніж при підвищених. Така поведінка бджіл не пов'язана із зміною температури навколишнього повітря, а тісно пов'язана з біологією бджолиного клуба взимку. Відомо, що підвищення зовнішньої температури призводить до деякого розрихлення клуба бджіл, а це в свою чергу підвищує виробництво тепла та обмін речовин, отже веде до більшої витрати корму.
З цього виходить, що бджолині сім'ї, які зимують без матки, витрачають корму більше, ніж з маткою. Крім цього, безматкові сім'ї при зниженні температури менше витрачають корму, а при переході із зниженої на підвищену температуру на витрату корму реагують більше, ніж нормальні сім'ї. Отже такі сім'ї, хоч і можуть благополучно перезимувати, але щодо кількості витраченого корму зимівля їх нерентабельна. Таким чином, і для безматкової сім'ї зимівля при трохи зниженій температурі надворі більш сприятлива, ніж у зимівнику.
Про те, що зимівля бджіл надворі більш сприятлива для неблагополучних сімей, свідчать й інші приклади. Так, спостереження (В. І. Полтев, 1956) за хворими на нозематоз сім'ями, які зимували надворі, дозволили прийти до висновку, що знижена температура гальмує поширення хвороби. Це, мабуть, пояснюється тим, що в нормальних умовах зимівлі бджоли менше витрачали корму, а нормальна волога повітря сприяє регулюванню нагромадження задньої кишки бджоли.
Проведені спостереження щодо впливу вологи повітря і нагромадження задньої кишки бджоли в кінці зимівлі переконливо свідчать, що послабленню напруги задньої кишки в цей час зимівлі сприяє сухе повітря. Наприкінці зимівлі вологість повітря в зимівнику буває настільки велика, що, як кажуть, «протипоказана» для бджіл, хворих на нозематоз.
Часто йдуть у зимівлю й такі сім'ї, в яких запас меду має домішку паді, і вони, крім того, ще й неблагополучні щодо захворювання на нозематоз. У таких випадках при зимівлі у зимівнику, особливо коли в ньому висока вологість повітря, неминуча загибель, якщо не всієї сім'ї, то великої її частини. В цих умовах хвороба значно поширюється, що веде до виснаження бджіл. Такі бджоли навесні дають великий відхід, знесилюючи цим сім'ю. Сім'ї неблагополучні щодо нозематозу, які мають у меду домішки паді, перезимовують надворі значно краще, ніж такі сім'ї в зимівнику.
В певній мірі впливають на хід зимівлі й такі зовнішні умови, як ступінь вологості повітря у вулику та в атмосфері, сторонній шум, запах, світло.
Вологість повітря.
В процесі дихання бджоли разом з вуглекислотою виділяють через трахейну систему багато водяної пари. Кожна середня по силі сім'я протягом зими виділяє у вигляді пари більш як 5 кг води.
Повітря, виділене бджолами, насичене парами, тепліше, а тому й легше повітря, що оточує. Воно піднімається вгору і звітрюється через вентиляційний отвір. У теплих приміщеннях, наприклад в зимівниках, водяні пари частково конденсуються у вулику і частково виходять з нього. Звичайно вважається, що для сім'ї під час зимівлі досить води, яка нагромаджується у вулику за рахунок конденсації пари. У нагромадженні водяної пари у вулику велике значення має температура, наявність вентиляційних отворів та їх розміщення. При підвищеній температурі в зимівнику і при наявності верхніх вентиляційних отворів у вулику багато водяної пари виходить з вулика. Внаслідок цього бджолам не вистачає води, і вони відчувають спрагу. Особливо це спостерігається в сильних сім'ях, у яких рано з'явився розплід. Таке явище дуже нервує бджіл, вони виходять з вуликів і кінець кінцем гинуть. При зниженій температурі водяна пара у великій кількості осідає у вулику, бджоли задовольняються цією водою і не відчувають спраги. Та практика показала, що повітря у вулику нерідко буває перенасичене вологою, в результаті чого кінці стільників пліснявіють, а стінки і особливо кутки вулика стають вогкими. Це буває тоді, коли через низьку зовнішню температуру і недостатню вентиляцію пара не затримується, а осідає на стінках вулика і на не вкриті бджолами стільники. Таке надмірне нагромадження вологи у вулику під час зимівлі призводить до явно негативних наслідків.
Від надмірності вологи у вулику мед, особливо не вкритий бджолами вбирає воду, розріджується, внаслідок чого створюються умови для його бродіння. Такий мед за6езпечує переповнення кишечника бджіл калом, у них з'являється пронос, який призводить до великих втрат бджіл або до повної загибелі сім'ї.
Отже, водяна пара у вулику має істотне значення в зимівлі бджіл. Нагромадження їх у вулику піддається регулюванню, і це слід робити, пов'язуючи із станом навколишньої температури.
Чим нижча температура середовища, тим нижча відносна вологість повітря. Такий стан при зимівлі бджіл надворі позитивно впливає на водний баланс їх організму. При підвищеній вологості тіла у бджіл швидше заповнюється задня кишка за рахунок розрідження її вмісту.
Робочій бджолі при сприятливій температурі і вологості повітря властиве зворотне вбирання води із задньої кишки. Це підтвердила робота по нагромадженню калу, проведена зразу ж після виставляння бджіл із зимівника на точок, а потім ще через чотири дні. Бджоли за цей час ще не облітались, бо несподівано настали холоди. Перед виставленням бджіл у зимівнику відносна вологість повітря була 80—85%, а атмосферного — тільки 40—45%.
Щоб з'ясувати вплив відносної вологості середовища на водність калу, взяли для першого аналізу 300 бджіл— по 100 з кожного вулика. Від препарованих кишечників відокремили задню кишку і зважили бджіл. Після зважування її висушували у сушильній шафі при температурі 40°. Так була визначена волога калу задньої кишки. Внаслідок цього виявилось, що коли при першому аналізі в середньому від 300 бджіл вага калового навантаження в однієї бджоли дорівнювала 32,4 мг, а сухої речовини — 0,0254 мг, то при другому (через чотири дні) —від 114 бджіл — 28,89 мг, тобто на 3,51 мг, або на 12,11%, менше і сухої речовини — 0,0289 мг, тобто на 35 мг, або на 13,78%, більше. Така зміна водності калу за порівняно короткий строк у зв'язку із зміною відносної вологи навколишнього по вітря свідчить, що в тілі бджоли за відповідних умов відбувається процес вбирання води із задньої кишки і вихід з тіла, (через трахейну систему) у вигляді пари 3 цього можна зробити висновок, що коливання відносної вологи навколишнього повітря є сприятливим для зимівлі бджіл фактором. При підвищенні відносної вологи навколишнього повітря до 80—85% (як це рекомендується) бджолі важче регулювати водний баланс свого тіла. Для гідрорегулювання бджолам час від часу необхідна знижена вологість повітря. При низькій вологості його підвищується вологоємкість. Чим більша остання, тим інтенсивніше видалення води з вмісту задньої кишки. Про достовірність цього свідчать дані, одержані в результаті спостережень за тривалістю життя бджіл, які утримуються в різних умовах вологості повітря. Підвищена відносна вологість останнього (80%) виявилась менш сприятливою для життя бджіл взимку. Більш сприятливо впливає на зимівлю знижена вологість, при якій бджоли довше живуть. В досліді А. Вудрова (1935 р.) були одержані такі дані по відносній вологості: при 25,5% бджоли прожили 35,2 дня, а окремі до 72 днів; 50,9% — 30,9, а окремі 60; 73,5% — 24,5, а окремі 46; 93,1% бджіл прожило 8,4, а окремі—16 днів.
Ці роботи свідчать, що для зимівлі бджіл оптимальна умова відносної вологи повітря в приміщеннях не 80—85%, а в середньому — 60% (з періодичними коливаннями в бік зменшення).
А. Бюдель (1952), спостерігаючи за вологістю гнізда, прийшов до висновку, що в гнізді при наявності розплоду відносна вологість повітря коливається в межах 40—45% і зниження її до .17—25% нешкідливе для бджіл.
В умовах же зимівлі бджіл надворі при знижених температурах вологість повітря в гнізді нормалізується. Тому тільки цим можна (в поєднанні з комплексом умов) пояснити менше калоутворення у бджіл взимку.
Сторонній шум.
Деякі пасічники вважають, що необхідно як можна рідше відвідувати зимівник, щоб не турбувати бджіл. Сторонній шум, який час від часу створюється, не завжди однаково виявляє шкідливу дію на бджіл під час зимівлі. Внаслідок такого шуму бджоли виходять із стану спокою, починають діяльність і витрачають непродуктивно багато корму, переповнюють кишечник і т. ін. Як бджоли збуджуються, можна встановити на слух.
Ми провели спостереження за бджолами, які зимували надворі, щоб встановити, як вони реагують на різні види шуму (рух автомашини, робота в майстерні тощо). Для цього використали предмети, які при ударі дають сильні звуки, стріляли з гвинтівки, стукали по землі важким предметом тощо. Все це робили на різній відстані від вулика. За допомогою гумової трубки, вставленої крізь льоток ближче до клуба бджіл, прослуховували його. Внаслідок такого спостереження встановили, що бджоли були більш чутливі до ударів молота по мерзлій землі на віддалі від вулика до 10 м й більше. Отже, клуб бджіл взимку реагує більше на ті постійні шуми, які відчуває крізь предмет — вулик, і менше — крізь повітря. Відомо, що бджоли дають різні звуки, але їх не можна вважати звуками. Наприклад, бджола, яка нападає на ворога, дає звуки інакше, ніж та, шо прилетіла з взятком. Своєрідне гудіння чути тоді, коли підсаджують матку.
Бджоли можуть пристосуватися до постійних шумів. Тоді вони не хвилюються дуже і перезимовують благополучно.
Сторонній запах.
Найважливішу роль у житті бджоли відіграє нюх, органи якого розміщені у неї на вусиках. Поруч з органами нюху знаходяться органи чуття. Таке близьке розміщення цих органів (нюху і чуття) створюють специфічні особливості, які сприяють пізнанню нового предмета.
У бджіл добре розвинутий нюх. Завдяки цьому вони знаходять корм і розпізнають своїх ворогів. Бджоли по запаху добре розрізняють шкідливі для них речовини і при наявності їх починають хвилюватися. Коли помістити бджолину сім'ю у приміщення, де є несприятливі для бджіл запахи, то зимівля проходитиме погано.
Зимівля бджіл проходить погано і тоді, коли поблизу є силосна яма, громадська вбиральня, нафтобаза, гноєсховище. Від запаху загниваючого силосу спокій у бджіл порушується, вони хвилюються, гудуть і, незважаючи на низьку температуру навколишнього повітря, виходять з вулика й гинуть. Це слід враховувати особливо тоді, коли бджоли зимують надворі, в місцях, не захищених від сторонніх запахів.
Світло.
Відомо, що світло, яке проходить у гніздо крізь отвір льотка не шкодить бджолам, які зимують надворі. У зимівнику денне світло є збудником, і чим вища температура, тим інтенсивніша діяльність бджіл. Так, на сім'ї бджіл, що зимують у зимівнику при температурі + 4—6°, денне світло діє негативно. Бджоли при денному світлі або яскравому електричному освітленій підвищують свою діяльність: більше дають шуму, виходять крізь льоток. Якщо довго освітлювати вулик, бджоли хвилюються ще більше, починають рухатися, виходять з вулика і багато їх гине.
138. «Вплив низьких температур взимку на житттєдіяльність бджіл», П.В. Малашенко, Держсильгоспвидав УРСР, Київ,1963.