spy phone untuk blackberry iphone samsung galaxy spy software free phone spy mobile mobile spy gadgets
программа для пчеловодства методы пчеловодства медоносные базы

Поиск

Опрос

Новый дизайн сайта

Нравится
Не нравится
Зачем это?

скачать dle

Реклама

Кнопки



Статьи » Биология медоносных пчел » Зимовка пчелБіологічні особливості бджіл, які зимують. Гніздо бджіл взимку.

Біологічні особливості бджіл, які зимують:

1.  У період зимування бджоли не виділяють екскрементів, а накопичують у товстому відділі кишечнику.

2.  Бджоли, в основному, не годують одна одну (взимку харчо­ві контакти незначні).

3.  Клуб пересувається лише знизу вверх. Якщо його подраз­нюють, то він хвилюється, підвищується температура, клуб розрих­люється, займає більше стільників. Після дії подразника він пови­нен зайняти попереднє положення, однак обов'язково зміщується вліво чи вправо. При неправильному збиранні гнізда клуб може переміститися за межі корму.

4.  Обмін речовин низький (зимовий спокій). Клуб формуєть­ся навпроти льотка та з теплого боку. Кірка клубу щільна, бджо­ли навіть переплітаються волосками. Ближче до льотка кірка роз­рихлюється через наявність свіжого повітря. При значному утеп­ленні клуб прилипає до стелі - й зимування погіршується. В клубі 1,5-3,4% С02.

 

 

Гніздо взимку.

 Взимку в гнізді наявний непостійний шум. Рам­ки з медом повинні бути в середньому по 2 кг, на яких знаходить­ся клуб. Взимку температура в клубі +13-31 °С; якщо температу­ра падає до +13 °С, то бджоли починають рухатися, виділяючи тепло та підвищують її до +25 °С. Матка яєць не відкладає, щоб вона почала працювати, потрібна температура +30-32 °С. Наяв­ність білка в медові 0,3-0,4%, цього достатньо для нормального зимування бджіл. При плюсовій температурі 13-28 °С бджоли брати пергу не будуть. Коли в стільниках є личинки, то температура підвищується до 34-36 °С, і для розвитку личинок потрібне "ММ". Для його виділення бджоли починають вживати пергу, а якщо її немає, то організм починає виснажуватись, особливо якщо бджо­ли уражені кліщем.

Абсолютна вологість за межами клубу коли­вається в межах 1-7 г/м3, а з появою розплоду зростає і стано­вить 13-18,5 г/м3, оскільки при вирощуванні розплоду бджоли більше споживають меду, виділяють більше води, яка повільно видаляється з вулика. Мінімальне значення вологості може зни­жуватись до 25%, а максимальне досягати 100%. Вологість все­редині вулика може бути нижчою чи переважати зовнішню. Ва­жливу роль відіграє стан сім'ї і передусім рівень активності бджіл. У різних зонах помешкання ступінь вологості не одна­ковий. Вологість інколи і зовсім не відмічається в центральній частині гнізда. Вплив вологості сильніше за все виявляється на периферії. При зниженні температури знижується вміст води у повітрі, тому, чим нижча температура, тим більше сухого повіт­ря замінює те, що виходить із вулика. В цілому на 1 кг зрілого меду, що витрачається бджолами, вони виділяють 0,7 л Н20.

Накопичення вуглекислоти спонукає бджіл проводити венти­ляцію помешкання. Т. Сілей (1974) провів дослід на невеликій сім'ї, яка містилась у вулику, у верхню частину якого подавали С()2 зі швид­кістю 100 мл/хв. Вихідна концентрація складала близько 0,3%. В цей час аерацією гнізда займались 6 7 бджіл. Через 11 хвилин піс­ля того, як почали подавати вуглекислоту, коли концентрація зрос­ла до 8%, кількість бджіл, які вентилюють, збільшилась майже в 20 разів. Зі зниженням кількості С02 у вулику кількість бджіл, які вентилюють, зменшилась. їх кількість повернулась до вихідного рі­вня в той час, коли концентрація С02 склала приблизно 1,4% [14].

 

Бджоли, які зібрались у клуб, виділяють С()2 двома способами:

  •  перший заснований на зміні щільності клубу, що визначається всередині нього та в оточуючому середовищі. Підвищення щільно­сті клубу знижує його проникність для повітря, та, навпаки, - роз­ширення покращує обмін повітря;
  • другий спосіб аерації пов'язаний із активним вентилюванням. Про появу в клубі зимуючої сім'ї бджіл, які вентилюють, можна дізнатись за звуками, що вони видають. Бджоли, які зимують при температурі близько 0 °С, починають вентилювати, коли концентрація С02 за межами клубу досягає 3-4%. Значна активація відбу­вається, коли вміст С02 зростає до 5-7%, ще сильніше збуджується сім'я при підвищенні концентрації С02 до 9-10%. У центральній зоні гнізда концентрація С02 завжди вища, ніж у периферичній. В протилежність цьому концентрація 02 зменшується від периферії до центральної зони гнізда. В центральній зоні вулика концентра­ція С02 складає в середньому 5%, іноді 8-11%, тоді як у клубі може знижуватись до 3-4%.

Концентрація О2 і С02 у бджолиному помешканні залежить від зовнішньої температури, так як вона впливає на активність біо­логічних процесів, що проходять у бджолиній сім'ї. Особливо силь­но впливає на газовий склад у центральній зоні гнізда. Інтенсивне видалення повітря з високим вмістом С02 із центральної зони гніз­да температури в ньому не знижує. Зв'язок між температурою та концентрацією чітко проявляється на периферії гнізда.

Дослідженнями В. Сковронєк і Є. Джаукокс (1974), які проводи­лись на поодиноких комахах, було встановлено, що С02 викликає сильні фізіологічні наслідки. Наркотизація молодих самок дрозофіл протягом 15-ти хвилин знижує продукцію яєць та скорочує трива­лість життя. В даних дослідженнях також помічено, що бджоли у віці до 24-х годин, піддані наркозу 100%-ою вуглекислотою протягом 5-ти хвилин, жили в середньому 34,6 дня, при 10-хвилинній обробці жили до 30-ти днів, а після 20-хвилинної обробки - всього 24 дні. Не наркотизовані бджоли жили при тих же умовах 42,4 дня [1].

Наркотизація бджіл вуглекислотою прискорює переключення бджіл з внутрішніх вуликових на позавуликові роботи. Згідно із спо­стереженнями, бджоли тим швидше беруться до внутрішніх вулико­вих робіт, чим тривалішою була дія наркозу. Так, при 10-хвилинній наркотизації молодих бджіл (через декілька годин після виходу з комірок), окремі особини почали вилітати з вуликів у віці 5 днів. Максимум їхньої льотної активності припадає на 12—14-й день жит­тя. Бджоли, які були піддані 20-хвилинній наркотизації, також поча­ли вилітати з вулика з 5-ої доби життя. Хоча наркотизація бджіл С02 спонукає їх раніше братися за позавуликові роботи, але ці бджоли швидко зношуються та гинуть. При 10-хвилинній наркотизації бджіл у віці10-ти днів льотна активність підвищується, а через 5 днів різко знижується. Протягом 15-ти днів після наркотизації, приблизно в 5 разів менша їх кількість (порівняно з ненаркотизованими) займається доставкою у вулики пилку. При наркотизації у віці 20 днів зо­всім не виявлено підйому їхньої льотної активності. Навпаки, через 2-3 дні відмічається спад льотної активності. Наркотизація також пригнічує розвиток жирового тіла, глоткових і воскових залоз.

Підвищення концентрації С02 до 5-6% тягне за собою зміну одного з важливих фізіологічних показників - температури макси­мального переохолодження їхнього тіла. Наприклад, у бджіл, які утримуються протягом 10-ти днів при 10% концентрації С02, темпе­ратура максимального переохолодження знизилась із -2,4±0,3 °С до -7,4±0,8 °С. У контрольних вуликах при концентрації С02 0,03-0,05% температура кристалізації дорівнювала —3,7±0,5 °С [14].

Бджоли, які перебували 7-15 днів при 10%-й концентрації С02 і температурі 27 °С, мали розвинені в 1,9 раза більше гіпофізні залози, ніж у бджіл із обмеженим доступом свіжого повітря. Також зменшу­ється витрата кормів. Однак підвищення концентрації С02 стримує подальший їхній розвиток, що свідчить про негативну дію підвище­ної концентрації С02. Бджоли швидше зношуються, що ослаблює весняний розвиток сімей.

140. «Хвороби бджіл та основи бджільництва», О.Є. Галатюк, Житомир, «Полісся», 2010г.

Обговорити на форумі>>

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
  • Опубликовал together, 12-12-2012, 21:17
  • Просмотров: 10388