Біологічні особливості бджіл, які зимують:
1. У період зимування бджоли не виділяють екскрементів, а накопичують у товстому відділі кишечнику.
2. Бджоли, в основному, не годують одна одну (взимку харчові контакти незначні).
3. Клуб пересувається лише знизу вверх. Якщо його подразнюють, то він хвилюється, підвищується температура, клуб розрихлюється, займає більше стільників. Після дії подразника він повинен зайняти попереднє положення, однак обов'язково зміщується вліво чи вправо. При неправильному збиранні гнізда клуб може переміститися за межі корму.
4. Обмін речовин низький (зимовий спокій). Клуб формується навпроти льотка та з теплого боку. Кірка клубу щільна, бджоли навіть переплітаються волосками. Ближче до льотка кірка розрихлюється через наявність свіжого повітря. При значному утепленні клуб прилипає до стелі - й зимування погіршується. В клубі 1,5-3,4% С02.
Гніздо взимку.
Взимку в гнізді наявний непостійний шум. Рамки з медом повинні бути в середньому по 2 кг, на яких знаходиться клуб. Взимку температура в клубі +13-31 °С; якщо температура падає до +13 °С, то бджоли починають рухатися, виділяючи тепло та підвищують її до +25 °С. Матка яєць не відкладає, щоб вона почала працювати, потрібна температура +30-32 °С. Наявність білка в медові 0,3-0,4%, цього достатньо для нормального зимування бджіл. При плюсовій температурі 13-28 °С бджоли брати пергу не будуть. Коли в стільниках є личинки, то температура підвищується до 34-36 °С, і для розвитку личинок потрібне "ММ". Для його виділення бджоли починають вживати пергу, а якщо її немає, то організм починає виснажуватись, особливо якщо бджоли уражені кліщем.
Абсолютна вологість за межами клубу коливається в межах 1-7 г/м3, а з появою розплоду зростає і становить 13-18,5 г/м3, оскільки при вирощуванні розплоду бджоли більше споживають меду, виділяють більше води, яка повільно видаляється з вулика. Мінімальне значення вологості може знижуватись до 25%, а максимальне досягати 100%. Вологість всередині вулика може бути нижчою чи переважати зовнішню. Важливу роль відіграє стан сім'ї і передусім рівень активності бджіл. У різних зонах помешкання ступінь вологості не однаковий. Вологість інколи і зовсім не відмічається в центральній частині гнізда. Вплив вологості сильніше за все виявляється на периферії. При зниженні температури знижується вміст води у повітрі, тому, чим нижча температура, тим більше сухого повітря замінює те, що виходить із вулика. В цілому на 1 кг зрілого меду, що витрачається бджолами, вони виділяють 0,7 л Н20.
Накопичення вуглекислоти спонукає бджіл проводити вентиляцію помешкання. Т. Сілей (1974) провів дослід на невеликій сім'ї, яка містилась у вулику, у верхню частину якого подавали С()2 зі швидкістю 100 мл/хв. Вихідна концентрація складала близько 0,3%. В цей час аерацією гнізда займались 6 7 бджіл. Через 11 хвилин після того, як почали подавати вуглекислоту, коли концентрація зросла до 8%, кількість бджіл, які вентилюють, збільшилась майже в 20 разів. Зі зниженням кількості С02 у вулику кількість бджіл, які вентилюють, зменшилась. їх кількість повернулась до вихідного рівня в той час, коли концентрація С02 склала приблизно 1,4% [14].
Бджоли, які зібрались у клуб, виділяють С()2 двома способами:
- перший заснований на зміні щільності клубу, що визначається всередині нього та в оточуючому середовищі. Підвищення щільності клубу знижує його проникність для повітря, та, навпаки, - розширення покращує обмін повітря;
- другий спосіб аерації пов'язаний із активним вентилюванням. Про появу в клубі зимуючої сім'ї бджіл, які вентилюють, можна дізнатись за звуками, що вони видають. Бджоли, які зимують при температурі близько 0 °С, починають вентилювати, коли концентрація С02 за межами клубу досягає 3-4%. Значна активація відбувається, коли вміст С02 зростає до 5-7%, ще сильніше збуджується сім'я при підвищенні концентрації С02 до 9-10%. У центральній зоні гнізда концентрація С02 завжди вища, ніж у периферичній. В протилежність цьому концентрація 02 зменшується від периферії до центральної зони гнізда. В центральній зоні вулика концентрація С02 складає в середньому 5%, іноді 8-11%, тоді як у клубі може знижуватись до 3-4%.
Концентрація О2 і С02 у бджолиному помешканні залежить від зовнішньої температури, так як вона впливає на активність біологічних процесів, що проходять у бджолиній сім'ї. Особливо сильно впливає на газовий склад у центральній зоні гнізда. Інтенсивне видалення повітря з високим вмістом С02 із центральної зони гнізда температури в ньому не знижує. Зв'язок між температурою та концентрацією чітко проявляється на периферії гнізда.
Дослідженнями В. Сковронєк і Є. Джаукокс (1974), які проводились на поодиноких комахах, було встановлено, що С02 викликає сильні фізіологічні наслідки. Наркотизація молодих самок дрозофіл протягом 15-ти хвилин знижує продукцію яєць та скорочує тривалість життя. В даних дослідженнях також помічено, що бджоли у віці до 24-х годин, піддані наркозу 100%-ою вуглекислотою протягом 5-ти хвилин, жили в середньому 34,6 дня, при 10-хвилинній обробці жили до 30-ти днів, а після 20-хвилинної обробки - всього 24 дні. Не наркотизовані бджоли жили при тих же умовах 42,4 дня [1].
Наркотизація бджіл вуглекислотою прискорює переключення бджіл з внутрішніх вуликових на позавуликові роботи. Згідно із спостереженнями, бджоли тим швидше беруться до внутрішніх вуликових робіт, чим тривалішою була дія наркозу. Так, при 10-хвилинній наркотизації молодих бджіл (через декілька годин після виходу з комірок), окремі особини почали вилітати з вуликів у віці 5 днів. Максимум їхньої льотної активності припадає на 12—14-й день життя. Бджоли, які були піддані 20-хвилинній наркотизації, також почали вилітати з вулика з 5-ої доби життя. Хоча наркотизація бджіл С02 спонукає їх раніше братися за позавуликові роботи, але ці бджоли швидко зношуються та гинуть. При 10-хвилинній наркотизації бджіл у віці10-ти днів льотна активність підвищується, а через 5 днів різко знижується. Протягом 15-ти днів після наркотизації, приблизно в 5 разів менша їх кількість (порівняно з ненаркотизованими) займається доставкою у вулики пилку. При наркотизації у віці 20 днів зовсім не виявлено підйому їхньої льотної активності. Навпаки, через 2-3 дні відмічається спад льотної активності. Наркотизація також пригнічує розвиток жирового тіла, глоткових і воскових залоз.
Підвищення концентрації С02 до 5-6% тягне за собою зміну одного з важливих фізіологічних показників - температури максимального переохолодження їхнього тіла. Наприклад, у бджіл, які утримуються протягом 10-ти днів при 10% концентрації С02, температура максимального переохолодження знизилась із -2,4±0,3 °С до -7,4±0,8 °С. У контрольних вуликах при концентрації С02 0,03-0,05% температура кристалізації дорівнювала —3,7±0,5 °С [14].
Бджоли, які перебували 7-15 днів при 10%-й концентрації С02 і температурі 27 °С, мали розвинені в 1,9 раза більше гіпофізні залози, ніж у бджіл із обмеженим доступом свіжого повітря. Також зменшується витрата кормів. Однак підвищення концентрації С02 стримує подальший їхній розвиток, що свідчить про негативну дію підвищеної концентрації С02. Бджоли швидше зношуються, що ослаблює весняний розвиток сімей.
140. «Хвороби бджіл та основи бджільництва», О.Є. Галатюк, Житомир, «Полісся», 2010г.